Про італійське видання «Місячного хлопчика» Олександра Коротка (видавництво Квадерні дель Бардо)

Журнал “Всесвіт” уже інформував читачів, що в Італії у травні 2020 р. побачив світ український переклад книжки “Місячний хлопчик” українського письменника Олександра Коротка. 

Пропонуємо переклад виступу Аннаріти Тавані (Annarita Tavani) про роботу над італійським перекладом видання. 

Доброго вечора!

«Місячний хлопчик» — це сучасний роман, що перебуває на перехресті між детективом та інтроспективними пошуками, дослідженням психіки.

У творі репрезентовано цікаве новаторське використання оповідних технік, і цей твір справді побудований як розповідь від першої особи. Вона ведеться від головного героя, жінки, тому переважає внутрішня проекція. Через цю внутрішню проекцію і розповідається історія.

Розповідь від першої особи супроводжують уривки внутрішнього монологу, тобто розповідь ведеться за допомогою вільної прямої мови, де внутрішня проекція супроводжується оповідною формою, яка характеризується прямим відтворенням думок, без розповідного посередництва. Мова йде про внутрішні монологи, у яких жіночий персонаж поринає в спогади, бажання, сподівання та власні інтерпретації пережитого.

Цей роман, без сумніву, – радість для читання, а також і успішний перекладацький досвід, оскільки, як завжди, ставить перекладача перед низкою варіантів інтерпретаційного вибору, завдяки чому переклад стає не просто процесом перекодування, а значно більшим за перекодування, — це вже процес інтерпретації. Тому сенс нашаровується крізь подвійний перехід від оригіналу до французького перекладу і від французького перекладу до італійського. Це спроба схилити твір, тобто перекладений роман, до культури, яка неминуче  відрізняється від оригіналу, так, щоб ц будь-якому разі він був доступний для публіки тієї культури, яка його сприймає.

Це процес, який визначається як інституалізація, що завжди ставить перекладача перед вибором, часом складним. Наприклад, вибір часу дієслівних форм у цьому романі коливається від найближчого минулого завершеного часу у французькому перекладі до незавершеного минулого та минулого завершеного часів в італійському перекладі. Це низка варіантів вибору, які потребують рішення, у якому перекладач має спочатку інтерпретувати, а потім зробити текст не двозначним у полісемічному визначенні.

Полісемія роману вписана в саму природу літературного твору, і під час переходу від однієї мови до іншої ця полісемія іноді зберігається, іноді втрачається, іноді збагачується новими шляхами і стає полісемією іншого типу, яка включає інші лексичні елементи та інші значеннєві виміри.

Тому «Місячний хлопчик» став по-справжньому натхненним, цікавим та багатим досвідом.

Дякую.

Гарного вечора!

З італійської переклала Ганна Трифонова

Редакція журналу «Всесвіт» висловлює вдячність проф. Олені Павленко за допомогу з організацією перекладу виступу про італійське видання «Місячного хлопчика» Олександра Коротка (передмова Андрія Бітова, видавництво Квадерні дель Бардо). Публікацію підготовлено в рамках співпраці журналу “Всесвіт” із Маріупольським державним університетом, факультетом іноземних мов, кафедрою італійської філології.

Дмитро Дроздовський - головний редактор журналу «Всесвіт», науковий співробітник відділу західних і слов'янських літератур Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, заслужений працівник культури України. У журналі «Всесвіт» з 2006 року.

Залишити відповідь