06.07.1932 (Київ) – 10.09.2015 (Мюнхен)
Журнал „Всесвіт” з глибоким сумом сповіщає громадськість про відхід у вічність видатної української перекладачки Маргарити Жердинівської. 10 вересня на 84 році життя у м. Мюнхені (ФРН) після інсульту перестало битися серце блискучого перекладача з іспанської, португальської та каталонської мов Маргарити Ісаківни Жердинівської, лауреата літературної премії “Ars Translationis” ім. М. Лукаша журналу “Всесвіт” за 2012 р.
Маргарита Ісаківна народилася 6 липня 1932 року в Києві. Закінчила факультет іспанської та французької мов Київського педагогічного інституту іноземних мов. Кандидат філологічних наук, доцент. Працювала в Київському інституті післядипломної педагогічної освіти, де викладала іспанську мову й читала курс іспанської та латиноамериканської літератур. З 1994 до 1999 року працювала на кафедрі славістики Гранадського університету (Іспанія) – пише про неї „Вікіпедія”.
Почала перекладати українською мовою з 1957 року. Перекладала з іспанської, каталанської та португальської мов. Загалом має більше 350 публікацій перекладів, літературознавчих статей, рецензій, передмов і післямов. Укладач українських та португальських прислів’їв та казок. Упорядник перших українсько-іспанського та іспансько-українського словників, виданих у Києві (1993, 1995, видавництво «Основи») і в Мадриді (1996, 1997, видавництво «Рубіньос»). Перекладач багатьох українських поетів на іспанську та португальську мови. Друкувалася в журналах «Всесвіт», «Латинская Америка», «Иностранная литература» (Москва), «Бюлетені Толстовської бібліотеки» (Мюнхен). Лауреат премії «Ars Translationis» імені Миколи Лукаша за 2012 рік. Померла у Мюнхені, де прожила багато років.
У журналі «Всесвіт» Марагапита Ісаківна опублікувала українські переклади таких іспаномовних чи португаломовних поетів, як Анраді Кошта (1974), Агостинью Нету (1974; 1979), Арналду Сантуш (1974), Жоржі Барбоза (1974), Каобердіану Дамбара (1974), Овід…іу Мартінш (1979), Антоніу Нуньїш (1974), Жозе Кравейрінья (1974), Ноемія ді Соуза (1974, 1980), Софія ді Мело (1982), Фернанду Пессоа (1986), Антоніу Томаш Медейруш (1974), Пабло Неруда (1974), Ельвіо Ромеро (1967), Джоконда Беллі (1980), Файяда Хаміса (1970), Рауль Феррер (1983), Самуель Фейхоо (1967, 1984), Луїс Суардіас (1970, 1983), Рауль Ріверо (1989), Луїс Марре (1970, 1976), Теодоро Кабрера (1977), Елісео Дієго (1970, 1976, 1989), Ніколас Гільєн (1969), Габріель Селайя (1969), Хуан Рехано (1969), Еміліо Прадос (1970), Рафаель Альберті (1970), Хорхе Суарес (1982), Андраді Кошта (№ 11, 1974), Луїс Сепульведа (2011) та ін.
М. Жердинівська переклала також чимало прозових творів таких авторів, як Пере Калдерс (2000, з каталанської), Себастія Жанерас (1966 з каталанської), Луїс Сепульведа (1999), Ісабель Альєнде (2000), Альдо Канепа (1997), Хуан Абурто (1995), Луїс Рохеліо Ногерас (1983, 1984), Ноель Наварро (1979), Сесар Леанте (1979), Мануель Кофіньйо (1979, 1984), Алехо Карпентьєр (1978), Хесус Діас (1979), Омега Агуеро (1984), Ґабріель Ґарсія Маркес (1976, переклад новели «Стариган із крилами» став хрестоматійним), Ісідоро Фернандес Флорес (1991), Венсеслао Фернандес Флорес (1969, 1982, 1984), Мігель де Унамуно (1999), Ана Марія Матуте (1971, 1984), Хуліо Камба (1985), Бласко Ібаньєс (1995), Мігель Делібес (1984), Фелісідад Бланк (1984), Піо Бароха (1995), Леопольдо Алас (1995), Хорхе Луїс Борхес (2000), Хуліо Кортасар (1999) та ін.
Останніми роками Маргарита Ісаківна серйозно хворіла, але не переставала наполегливо працювати заради українського письменства, українського мистецтва перекладу, класиком якого вона стала вже давно. Нехай світла пам’ять про неї завжди житиме в наших серцях, в серцях всіх читачів, які долучатимуться до світової літератури і культури через серце і розум Маргарити Жердинівської.
Редакція журналу „Всесвіт”
