Редакція журналу «Всесвіт» щиросердно вітає багаторічного автора часопису, історика й теоретика перекладу, літературознавця-германіста, теоретика літератури й компаративіста Миколу Івановича Зимомрю з ювілеєм.
М. Зимомря — не лише ґрунтовний літературознавець, а й самобутній письменник, який в образках, етюдах, замальовках і оповіданнях схоплює реальність у максимально ущільненій параболічній формі.
У замальовці «Пороги у вулику» відчутна особлива філософічність. У цій історії маємо реалізацію одвічного мотиву боротьби, який репрезентовано в площині війни між осами й бджолами. Але світ, породжений із вогню, як вважали деякі досократики, апріорі пов’язаний із протистоянням між різними «спільнотами». «Пороги у вулику», ця філософська й повчальна історія, нагадує байку Григорія Сковороди; в ній показано антропоценний погляд на світ: ідеться про зображення реальності «очима природи». Кожна історія Миколи Зимомрі — алегорія людських стосунків, версія архетипного розподілу світу на Добро і Зло, чоловіче й жіноче, живе й мертве, вогняне й водне…
У художньому світі, який конструює М. Зимомря, відкривається портал між світом живим і світом мертвих. Попри всі комічні переплетіння (як у замальовці «Сміх крізь сльози») у книжці відчутний гуманізм екзистенційного ґатунку. Оповідач звертається до читача, пропонує йому заглибитися в художній простір не як сторонньому споглядачеві, а як доброму другові, якому розповідають історію.
Людина в художньому світі Миколи Зимомрі цільна, за Іваном Франком, віддана й вірна своєму покликанню, за Григорієм Сковородою. Відчутна філософія ідеалізму в стосунках між персонажами в зображеному художньому світі. Збірка «Пороги у вулику» антропологічна, гуманістична, «жива» в плані відтворення тієї коловерті, з якої народжується щось глибинно справжнє в людині. Часом у сюжетах вловлюєш певну барокову символічність, під лінзою опиняються людські характери, наділені болем і співчуттям, турботою за іншого й здатністю відчувати найтонші порухи в матерії природи.
З роси й води, вельмишановний і дорогий Миколо Івановичу! Залишайтеся й надалі другом і автором журналу «Всесвіт»!
Редакція журналу «Всесвіт», Дмитро Дроздовський, Юрій Микитенко
