ПОЕТИЧНИЙ ЗАПОВІТ ТУРКМЕНСЬКОГО ГЕНІЯ
Від перекладача
Великий туркменський поет і мислитель ХVІІІ століття Махтумкулі в історії свого народу відіграв таку ж роль, як у нас — великий Тарас Шевченко: він став основоположником нової туркменської літератури, її великим будівничим та пророком. Подібно до того, як Шевченків “Заповіт” перекладено 147 мовами народів світу, — багатьма мовами перекладено й вірш Махтумкулі “Туркменська доля”.
На початку 1980-х років в Ашгабаті готувалася книжка — видання “Туркменської долі” різними мовами. Туркменський Держкомвидав звернувся до аналогічного нашого комітету з проханням зробити український переклад цього вірша; був надісланий і кваліфікований підрядник. Здійснення цієї справи було доручене видавництву “Дніпро”. Редакція поезії видавництва замовила переклад мені, і я переклав (у березні 1982 р.) “Туркменську долю”, дотримуючись віршованого розміру та схеми римування першотвору. Переклад було надіслано туркменським видавцям, книжка, наскільки я знаю, вийшла в світ, але побачити її мені не пощастило. В Україні мій переклад “Туркменської долі” не друкувався, отже, я й пропоную його читачам “Всесвіту”.
Згаданий у вірші Бахра-Хазáр — це Каспій, Каспійське (Хазарське) море; Джейхýн — “бурхлива”, постійний епітет річки Амудар’ї; Гер-оглè — герой однойменного епосу, відомого в туркменській, а також в узбецькій, казахській, таджицькій та інших версіях.
———
© Михайло Москаленко, 2006, переклад.
МАХТУМКУЛІ
ТУРКМЕНСЬКА ДОЛЯ
Джейхýн — Бахра-Хазáр: між двох оцих границь —
Пустельна просторінь жарких вітрів туркменських!
Рожевий цвіт троянд, огонь моїх зіниць,
Гірська вода річок і ручаїв туркменських!
Закон туркмена — честь, і правда тут свята;
Баский його румак на волі вироста;
Стобарвно веснами пустеля розцвіта,
Буяє дивоцвіт серед степів туркменських!
Красуня з’явиться в одінні осяйнім —
Духмяним запахом повіє медяним;
Найбільші мудреці владарять краєм цим,
Зведе нові міста хист трударів туркменських!
Туркмен — син воїна, і сам одважний він,
Він з роду Гер-оглè, не жде на нього згин,
Не схоплять вороги його серед рівнин,
Бо мужність лев’яча — в єстві синів туркменських!
Каміння плавиться, коли проходить рать,
Серця єднаються і душі променять,
А як збирається народ бенкетувать —
Злинає вище дух од стрімчаків туркменських!
Сміливцю весело не сходити з сідла!
Він гляне — сиплеться рубінами скала,
Гей річка чистими медами потекла...
Не стримать греблями лавин і злив туркменських!
Туркменові клятьба ворожа не страшна,
Ані походів даль, ні битва навісна;
В розлуці з солов’єм не опаде вона —
Троянда запашна із квітників туркменських!
Так! Доля — істини самої блиск ясний,
А слава — чесний рід, племен братерський стрій.
Оружно рушити на справедливий бій —
Ось найжаданіший з усіх шляхів туркменських!
Туркмена не схитнуть негоди й бурі злі,
Немає перепон для нього на землі;
І вічно житиме — сказав Махтумкулі —
Народна мова, скарб коштовних слів туркменських!
