Стефанос Стефанідес (Stephanos Stephanides) — сучасний кіпріотський поет, науковець, дослідник антропології й історії ментальностей. Народився у Трікомо (північно-східна частина Кіпру) в жовтні 1949 року. Ще дитиною переїхав до Великобританії, де мешкав аж до завершення навчання в університеті Кардифа. За своє життя Стефанос багато подорожував, відвідав безліч країн. Багато років він присвятив вивченню і викладанню англійської, іспанської та португальської мов, назавжди він залишився вірним своїй рідній мові. Рідною мовою Стефаноса є англійська, але й інші мови знаходять потужний відгомін у його поетичній творчості. Пан Стефанідес не лише поет, а й плідний літературний критик, відомий у своїй країні дослідник культури середземноморського регіону, етнограф, антрополог, перекладач. До кола його професійних зацікавлень належить і така царина, як пам’ять культур і культурологічні трансформації ментальностей. Роки перебування в Ґайані (Південна Америка) мали величезний вплив на формування Стефаноса як науковця і митця, спричинившись до виховання почуття толерантності до інших культур, зміцнивши його «приятелювання» з екзотично-містичною Індією (в поезіях Стефанідеса можна помітити відгомони ритуально-міфологічних структур індійської поезії та й самої філософії). Атмосфера релігійної духовності спричинилася до активізації поетичної діяльності Стефаноса.
1988 року він здобуває першу премію на конкурсі, який проводило Товариство антропології і гуманізму (США), за книжку «Translating Kali’s Feast: the Goddess іn Indo-Caribbean Ritual and Fiction» (Amsterdam: Rodopi, 2000). Це цікаве антропологічне дослідження про культурно-історичну спільноту від Карибського моря до Індії, про особливості філософії та ментальності цього регіону, про ритуально-міфологічний субстрат, який покладено в основу вірувань і релігійної традиції. Також Стефанос — автор сценарію і співрежисер двох документальних фільмів, зокрема «Hail Mother Kali» (1988) і «Kali in the Americas» (2003). Фільм «Hail Mother Kali» було номіновано як найкращу кінематографічну роботу на престижну премію Society for Anthro-Journalism (США).
1991 року Стефанос повернувся на свій рідний острів як професор літературної компаративістики Університету Кіпру і наразі є деканом гуманітарного факультету цього університету. Він живе в Нікосії разом зі своєю дружиною Кейсі й донькою Катеріною.
2000 року Стефанос Стефанідес був членом журі престижної літературної премії Commonwealth Writers Prize.
Книжка «Blue Moon in Rajasthan and other poems» («Блакитний місяць у Раджастані й інші поезії»), була видана 2005 року у видавництві «Kochilias Publications» накладом 1000 примірників. Цю збірку, яка складається з 25 поезій, автор присвятив усім «подорожнім своєї родини, відомим і невідомим, чиї рухи і погляди, слова і вчинки резонували в моєму житті і на цих сторінках», — зазначає Стефанос на перших сторінках.
Ця публікація є першою згадкою імені Стефаноса Стефанідеса в Україні.
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ
Стефанос Стефанідес
Сакральний ритуал поезії
Блакитний місяць у Раджастані
Поезії
З англійської переклав Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ
Подорожній
— Дорогий подорожній, що на світі ти любиш найдужче?
Свого тата, брата, сестру чи маму?
— Я не маю тата, я не маю мами, ні сестри, ані брата.
— А країну свою?
— Я прийшов щойно звідти, що ніяк не існує.
— Подорожній, скажи: чи любив ти Прекрасне?
— Полюбити я міг би — безсмертя небесне.
— А чи золото любиш?
— Ненависне те злото, як тобі ім’я Бога.
— Що ж ти любиш, диваче, подорожній химерний?
— Я люблю свої хмарки — моїх друзів-блукальців...
— Ці хмарки так прекрасні, що пливуть над світами!
Написано як вільний переспів бодлерівського «L’йtranger» у «Spleen de Paris»
Jaya Devi
Богине, сьогодні вночі ти нестерпнаА вчора вночі ти мене увела
У свої води блакитні
І навіть місяць був блакитний.
Чому ж сьогодні ти розриваєш моє тіло
Допоки слиз не потече з усіх отворів
Аж на колінця я тоді благаю
Усе промити в розчині стерильнім
У теплій рідині
Але ж не чуєш ти мене
І миєш в холоднечі зливи
Я в млоснім трепеті й мене ти викидаєш
Порожній равлик я
Чому, о Devi?
Я твоє дитинча і
Хіба не знаю я що ти й чумою можеш бути?
І як я часто бачив танок твій на погребальнім святі?
І також доторк лотосовий знаю
Зціли і спокій дай мені.
Я завтра буду говорити.
Як хочеш, голос свій зміню
І не показуй гидь мою мені
Лиш будь зі мною трішечки ніжніша
І я співатиму тобі осанну
Jaya Devi Jaya
Делі (після блакитного місяця), січень 2004
Немає часу для молитви
отже, не спиняйся для молитви в церкві Божої Матері,а просто поглядом схопи життя,
що в руках жінки,
яка пестить твоє обличчя й волосся,
жадаючи весни серед каміння
і двері все відчинені тримає ізранку в надвечір’я,
вимірюючи цю ходу доби у слоїках великих
з-під води, вина, олії, плекаючи між цвинтарем
і виноградом
думки, що в захисті наскельних анемонів1,
поки не зійде ніч,
коли вони лежать в купелі ламп із парафіну,
і материнський крик луна
до стелі, тріумфально, до арки
і епіфанія в миттєвім пожарищі вкрадається в
дарунок інкарнацій
Січень 2005
————
1 Морські анемони — маленькі морські тварини, які, виповзаючи на скелі, прикидаються рослинами. — Прим. перекл.
Донечка
Твоє народження — це подих чистоти,
І січень був ясний, і я
Щасливий, що твоє тіло схоже з материнським,
Коли полум’яне твоє волосся
Наввипередки бігає з весною
Ми дивимося в небосхил Парижа
Після ночей кохання,
Наповнених щасливим просвітлінням,
І нас несе кудись на узбережжя
Чи в закапелок у якесь кафе.
Твій кулачечок на моєму пальці звис,
І ти мене сторонньо споглядаєш, мов мандрівець,
Який мене вже знав багато років,
Більше, ніж бабусиним оливам
І перед зникненням своїм
Чекаю на твою появу у світлі сонця під тремтіння зливи
У таємничості звучання КА2
Лютий 2005
————
2 Ім’я дочки Стефаноса Стефанідеса — Катеріна. — Прим. перекл.
Жертва
Для твоєї сестри. Брате Стефе,
спраглий за надією новою
я вдивляюсь крізь розбитий час
і Сестру твою я бачу
що у маренні стоїть
руки голі, шкіра в пудрі пряній
у крові поруч цап-бабодур
розриває з серця шкіру
древній барабан пробив нам шлях новий
і ось трофей у день новий
і я
пишу риторично
екзекутора з мечем, і цапка з опалим віттям
плоть, бува, шукає дух,
зараз дух шукає плоті
никає у землі, де живеш
ти і натягаєш шкіру серця.
Ґайана & Вашинґтон DC, 1988
