Слово і Час. — 2011. — № 3.

Номер відкривається рубрикою «Питання шевченкознавства». Роксолана Зорівчак аналізує шевченкіану Віри Річ. Сулима Віра досліджує морфологію «Снів» Тараса Шевченка в контексті біблійних оніричних пророцтв. Леонід Ушкалов розглядає працю К. Лібельта «Естетика» як дзеркало філософії Шевченка.

У рубриці «ХХ століття» Микола Кодак висвітлює риси поетики драми М. Куліша «Патетична соната». Григорій Штонь у лекційному начерку розмірковує про літературу малоросійську й літературу українську. Літературно-критичні дослідження цього автора аналізує Михайло Наєнко, а його прозу — Олександра Леоненко.

У рубриці «Гендерні студії» Софія Філоненко реконструює гендерні моделі готичного детективу в романах Андрія Кокотюхи. Ганна Улюра досліджує антиестетику як естетичну норму в російській жіночій прозі 1990-х рр.

У рубриці «Питання теоретичні» Фелікс Штейнбук на прикладі творчості Г. Косинки демонструє тілесно-міметичний метод аналізу текстових стратегій модерністського дискурсу. Надія Гаврилюк розглядає проблему співвідношення категорій «маси» і «особистість» у процесі створення й рецепції поезій.

Юрій Пелешенко рецензує збірку наукових праць «Studia Ingardeniana», присвячену інтерпретації художнього тексту; Василь Яременко — книжку К. Матвіюка про українських дисидентів «І ми цей шлях пройшли а небайдужих (спогади, свідчення, оцінки подій)»; Олександр Астаф’єв й Олеся Ляшенко — книжки І. Зимомрі «Австрійська література: моделі рецепцію тексту» й «Мала проза Томаса Бернгарда: концепт рецепції та генології»; Ігор Павлюк — монографію О. Яручик «Польсько-український міжкультурний діалог (на сторінках “Biuletynu polsko-ukrainskiego» (1932–938 рр.)»; Микола Мушинка — книжку І. Калинця «Знане і незнане про Антонича»; Андрій Бахтаров — збірник наукових праць “Studia sovietica»; Микола Ільницький — монографію Т. Пастуха «Київська школа поетів та її оточення: (модерні стильові течії української поезії 1960–90-х років)».