Алан Морісон
Українське небо
Вірш, частково написаний на основі уривків у The Guardian
прямий етер із війни в Україні
Під вогнепальним небом
вони вишукалися вперше
на бульварі Тараса Шевченка
«Піднесіть руку, якщо у вас є авто!» —
Загарчав, мов пес, їхній новий командир.
Новобранці розбились на групи й назвали імена.
Навколо падав сніг.
«Історія твориться просто зараз.
Я не хочу стояти осторонь»,
Віталій, львівський стартапер, сказав:
«Я хочу творити історію.
Нарешті світ має знати,
що таке зло, а що добро.
Ми маємо підтримку світу».
Яким завжди був меседж путіна?
«Я не домовляюся з терористами…
Його режим зітруть у порох” –
Як спалені будинки, потрощені крамниці.
Артисти балету схопили гвинтівки
Замість мішків із піском у вікнах книжки,
щоб поглинути вибухи та розбите скло
Метод українського урбаніста
Лев Шевченко проти бомбардувань
Книжки, мобілізовані проти варварства
Усе іде вслід за рублем і трощею.
Тим часом дерзкий Президент Зеленський
У футболці кольору хакі
Декламує поезію:
З бункера в Києві:
Ми – Воїни Світла
Поки вогні безкрилих сталевих птахів співають:
Де наші крила?
Де наші крила?
Коли ти закриєш наше небо?
Коли ти закриєш наше небо?
Допоки цього не зробиш, ми вразливі
до валькірій владіміра
Коли ти закриєш наше небо?
Українською мовою переклав Дмитро Дроздовський
Alan Morrison
Ukranian Skies
A partly ‘found poem’ formed from excerpts from The Guardian
live feed on the war in Ukraine
Under gunmetal skies
they lined up for the first time
on Taras Shevchenko Avenue
“Raise your hand if you have a car,”
their new commander barked.
The recruits divided into groups
and introduced themselves.
Around them snow fell.
“History is happening right now.
I don’t want to be on the sidelines,”
Vitali of a Lviv startup said,
“I want to make history.
Finally the world should know
what is evil and what is good.
We have the whole world’s support.”
What was his message for Putin?
“I don’t negotiate with terrorists…
His regime will fall into dust” –
Like torched houses, crumpled shops.
Ballet dancers grabbing rifles
Books piled in windows in lieu of sandbags
To absorb the blasts and shattered glass
Method of Ukrainian urbanist
Lev Shevchenko against bombardments
Books mobilised against barbarism
All goes the way of rubble and rouble
Meanwhile the defiant
Khaki-t-shirted President Zelensky
Spouts embattled poetry
From the bunker in Kyiv:
We are the Warriors of Light
While scintillas of flightless steel birds sing:
Where are our wings?
Where are our wings?
When will you close our skies?
When will you close our skies?
Until you do you leave us vulnerable
To Vladimir’s Valkyries
When will you close our skies?
Alan Morrison was born in Brighton in 1974. His poetry collections include A Tapestry of Absent Sitters (Waterloo, 2009), Keir Hardie Street (Smokestack Books, 2010), Captive Dragons (Waterloo, 2011), Blaze a Vanishing/ The Tall Skies (Waterloo, 2013), Shadows Waltz Haltingly (Lapwing, 2015), Tan Raptures (Smokestack, 2017), Shabbigentile (Culture Matters, 2019), Gum Arabic (Cyberwit, 2020), and Anxious Corporals (Smokestack, 2021). He was joint winner of the Bread & Roses Poetry Prize 2018. His poetry has been awarded grants from Arts Council England, the Royal Literary Fund, the Society of Authors and the Oppenheim-John Downes Memorial Trust. He edits the international webzineThe Recusant. Website: www.alanmorrison.co.uk.
